МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
РЕДАГУВАННЯ ГРАФІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ В LATEX
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ №6
з курсу
“Технічне редагування ”
для студентів базового напряму 051501 «Видавничо-поліграфічна справа»
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр
Затверджено
на засіданні кафедри АСУ
Протокол № 14-2010/2011
від 20.06.2011 р.
Львів – 2011
Лабораторна робота №6
Редагування графічних об’єктів в LaTeX
Мета роботи – ознайомитись з основними принципами роботи з графічними об’єктами в LaTeX.
Теоретичні відомості
Псевдографіка
Псевдографіка створюється за допомогою оточення picture. На кожен псевдографічний об’єкт LaTeX повинен відвести в тексті певне місце (канву). Ці розміри задаються в круглих дужках через кому відразу після \begin{picture}, спочатку ширина, потім висота (команди, пов’язані з псевдографікою, – єдині в LaTeX, у яких у певних випадках обов’язковий аргумент ставиться не у фігурних дужках). Між дужками, комами і числами, що задають розміри псевдографічного об’єкту, не повинно бути пробілів. За замовчуванням ширина і висота псевдографічного об’єкту задаються в пунктах.
Приклад.
\begin{picture}(110,50)
\put(55,15){Стрілка}
\put(55,15){\vector(-2,1){40}}
\put(0,0){\line(1,0){20}}
\put(0,0){\line(0,1){20}}
\end{picture}
Щоб створити об’єкт на канві, використовується команда \put (x,y){<об’єкт>}, де (x, y) – координати об’єкта (початком координат вважається лівий нижній кут канви). У фігурних дужках – той об’єкт, який потрібно створити.
Напис у псевдографіці виводиться за допомогою команди \put (x, y){Текст}.
Приклад.
\begin{picture}(110,40)
\put(10,15){Приклад тексту}
\end{picture}
Крім тексту, у псевдографіці можна створювати відрізки, стрілки, окружності, кола та овали (прямокутники із закругленими кутами).
Відрізки задаються за допомогою команди \line. LaTeX треба повідомити нахил і розмір відрізка. Точка відрізка – його початок. Нахил відрізка задається парою цілих чисел, розташованих в круглих дужках через кому безпосередньо після \line. Відношення цих чисел має бути рівним кутовому коефіцієнту відрізка (тангенсу кута нахилу до горизонталі). Розмір відрізка задається в фігурних дужках після круглих дужок, в яких заданий нахил. Цей розмір, взагалі кажучи, – не його довжина, а довжина його проекції на горизонтальну вісь (крім випадків, коли відрізок вертикальний – тоді задається його довжина по вертикалі).
Довжину відрізка можна (якщо вона не дуже мала) можна задавати довільно, а ось нахил – ні. Кожне з цілих чисел, які задають нахил, не повинно перевершувати 6 по абсолютній величині, і, крім того, ці два числа не повинні мати спільних дільників, крім 1.
Стрілки задаються за допомогою команди \vector. Синтаксис цієї команди абсолютно такий же, як у команди \line: в круглих дужках пишеться пара чисел, що задає нахил стрілки, а потім у фігурних дужках параметр, що задає її розмір (довжина проекції на горизонтальну вісь, якщо стрілка не вертикальна, і довжина проекції на вертикальну вісь, якщо стрілка вертикальна). Відмінність від команди \line в тому, що множина можливих нахилів стрілок ще більш обмежена: цілі числа, що задають нахил, не повинні перевищувати 4 по абсолютній величині (і як і раніше не повинні мати спільних дільників). Точкою відліку стрілки є її початок.
Приклад.
\begin{picture}(100,50)
\put(60,50){\line(1,-2){20}}
\end{picture}
Окружність задається командою \circle, а коло – її варіантом із зірочкою \circle*. У цих команд єдиний аргумент – діаметр окружності або кола. За умовчанням діаметр задається в пунктах. Точкою відліку окружності або кола є центр.
Приклад.
\begin{picture}(100,80)
\put(30,30){\circle{30}}
\put(70,30){\circle{30}}
\put(30,50){\circle{30}}
\put(70,50){\circle{30}}
\put(50,40){\circle*{20}}
\end{picture}
Поряд колами, на псевдографічний об’єкт можна нанести також овал – прямокутник із закругленими кутами. Він задається командою \oval, аргументи якої – ширина і висота овалу. Ці аргументи задаються в...
